Мовний закон: парламентаризму в Україні вже немає

Ухвалення закону про мови, яке відбулося у Верховній Раді учора, 3 липня, пройшло за відверто ганебним сценарієм.  Не буду переповідати хронологію  голосування. Скажу одне: щоб ухвалити фактично за кілька секунд такий резонансний для суспільства законопроект, не розглянути жодної з більш ніж 2000 поправок до нього, депутати продемонстрували вищий пілотаж цинізму, нехтування законодавчими нормами та нормами регламенту Верховної Ради.  Фактично учорашній день ще раз переконав суспільство, що законодавчого органу в Україні де-факто вже немає. У залі сиділо, за деякими оцінками, набагато менше депутатів, ніж зазначена у підсумку цифра – 248 голосів «за».  Знову голосування не персональне,  а чужими картками. Це ще одне кричуще порушення.

Найтрагічніше в іншому. Правляча партія 3 липня  розколола українське суспільство.   Для мене особисто, як і для переважної  більшості громадян України  – і я в цьому глибоко переконаний, мовна проблема  є так званою. Іншими словами – надуманою.  Про це говорять і соціологічні дослідження: серед питань сьогодення, які хвилюють українське суспільство, мовне питання перебуває у третьому десятку.

Загалом, на моє глибоке переконання, відштовхуватися треба від положення, яке записане в Конституції України – головному закону, за  яким  має жити суспільство. Там  чорним по білому  зазначено, що у нашій країні державна мова одна, і ця мова – українська. Звісно, держава має забезпечувати рівні можливості для розвитку й інших мов. Це зрозуміло.

Далі хочу пригадати часи, коли при владі перебував Віктор Ющенко. Тоді Партія регіонів постійно й наполегливо закликала до того, щоб у суспільстві ні політиками, ні журналістами не порушувалися ті  питання, які можуть сіяти розбрат між людьми, які можуть розколоти суспільство. Самі ж,  підготувавши та ухваливши  закон  про мови, вчинили з точністю до навпаки. Власне, дивуватися такому кроку партії влади нічого. Про послідовність, якусь виваженість, справжню турботу про Україну   політики регіоналів говорити не доводиться.  Вони діють так, як їм треба з точки зору політичної доцільності.

Мовне питання, і, думаю, це всі вже помітили, з дна політичної скрині дістається, як правило, напередодні виборів. Зробила це і Партія регіонів, відчуваючи, що рейтинг цієї політичної сили в суспільстві падає із загрозливими темпами. Адже в результаті їхньої недолугої та непрофесійної діяльності невпинно знижується рівень життя громадян України, загрозливих темпів набули масштаби корупції, порушення прав громадян стали практично повсякденним явищем, вкрай неефективно працює правоохоронна система, судова влада стала далекою від об’єктивності та неупередженості.

У Партії регіонів немає аргументів для пояснення того, чому так сталося, ось і намагаються вони відволікти увагу людей від цих дуже гострих суспільних проблем мовним питанням. А вчорашнім голосуванням регіонали намагалися ще й нейтралізувати розголос, який мав би піти в суспільстві від  рішення Європейського суду щодо справи Юрія Луценка.

Цинічне протягування ними мовного  законопроекту – ще одне, на мій погляд, підтвердження недалекоглядності  нинішньої влади, невміння та й небажання працювати над  оздоровленням  економіки України, над перспективою розвитку держави, їхнього ігнорування  боротьби  з корупцією.  А ще учорашній день, і про це можна говорити вже я про доконаний факт,  остаточно знищив  парламентаризм  в Україні. Із сумом треба констатувати, що законодавчого органу  в Україні в його класичному розумінні слова немає. А це вже реальна загроза встановлення в країні диктатури.

Ситуація з ухваленням мовного закону зайвий раз  підтверджує правильність тези, що для України наступає вирішальний момент, що й справді мова йде про бій за Україну.

 

Ви можете залишити коментар або надіслати trackback з Вашого сайту.

Залиште коментар

Підпишіться на RSS Новини у Твітері Сторінка на Facrbook