Незаконне рішення про земельні сервітути нарешті скасовано

На минулій сесії Броварської міської ради, 16 лютого 2012 року, на якій я із зрозумілих причин бути присутнім не зміг, сталась важлива та знакова подія. Досить несподівано 17-им(!) додатковим питанням, яке було роздане депутатам безпосередньо перед засіданням, було винесено проект рішення про розгляд протесту броварського прокурора. Протест стосувався рішення Броварської міської ради №377-14-06 «Про затвердження Тимчасового порядку щодо встановлення договору особистого строкового сервітуту на земельні ділянки під тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності та для обслуговування інших споруд в м. Бровари». В результаті депутати вирішили протест прокурора задовольнити та дане рішення скасувати. Це поставило крапку в історії, яка почалась понад 4 місяці тому, 20 жовтня 2011 року, коли під час розгляду даного рішення на сесії я виступив з пропозицією не ухвалювати його, оскільки воно суперечить законодавству…

Від самого початку було зрозуміло, що дане рішення є абсурдним, незаконним і таким, що створює корупційні ризики. Єдиною та головною метою його ухвалення було створення механізму надання землі у користування підприємцям в обхід проведення аукціонів. Лише земельні торги забезпечують рівні права для всіх бажаючих взяти землю у користування, та ще й дають додаткові надходження до бюджету. А от якщо аукціони не проводити, то критерій, кому надавати землю, стає досить «гнучким», і ця гнучкість отримує свій «фінансовий еквівалент», на якому хтось може непогано «заробляти», і це явно не міський бюджет. От і було вигадано цю схему із земельними сервітутами для МАФів, які тепер називаються «тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності».

Абсурдність цієї схеми криється у самому понятті сервітуту. По-перше, згідно із Земельним кодексом України право земельного сервітуту передбачає право проходу, проїзду, прогону худоби, забору чи відводу води, прокладання водопроводу чи ліній електропередач тощо, тобто користування земельною ділянкою в такий спосіб, щоб і її власник міг нею також безперешкодно користуватись. Встановлення одноповерхових тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності явно позбавляє власника можливості вільно користуватись своєю землею, і тому це суперечить закону.

По-друге, згідно з Цивільним кодексом право на сервітут може бути надане лише у випадку, коли потреби особи не можуть бути задоволені іншим способом. Але Земельний кодекс прямо передбачає можливість надання права оренди та навіть права власності на земельну ділянку, необхідну особі для здійснення підприємницької діяльності. Тож «інший спосіб» є. І для застосування права сервітуту немає підстав.

По-третє, до розмежування земель державної та комунальної власності міська рада не є власником земельних ділянок, а лише їх розпорядником. А згідно із Земельним кодексом договір сервітуту може бути укладений лише з власником (володільцем) земельної ділянки. Відповідно, укладаючи такі договори, орган місцевого самоврядування виходить за межі своїх повноважень, що суперечить вже Конституції України.

Зважаючи на все це, спочатку я виступив на пленарному засіданні Броварської міської ради із закликом не ухвалювати рішення «Про затвердження Тимчасового порядку щодо встановлення договору особистого строкового сервітуту на земельні ділянки під тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності та для обслуговування інших споруд в м. Бровари». Однак депутати мене не почули і рішення ухвалили.

httpv://www.youtube.com/watch?v=YhXv6aoB-ws&context=C3abe51bADOEgsToPDskIehXzGx-lYcTd1Iuqq2ipl

Потім я виклав свої аргументи у депутатському зверненні до Броварського міськрайонного прокурора Гарника М. В. та попросив його провести всебічну перевірку на дотримання законності під час прийняття рішення та у разі виявлення порушень внести відповідний протест. Однак отримав відписку про те, що «обставин для вжиття заходів прокурорського реагування на даний час не вбачається».

Звернення до прокурора від 26.10.2011

Відповідь від прокурора

Розуміючи, що потрібно діяти далі, я подав до суду позов про скасування даного рішення, оскільки воно відверто суперечить закону та загалом компрометує територіальну громаду, адже її представницький орган – міська рада – ухвалює абсурдні рішення. А невдовзі після цього написав прокурору Київської області скаргу на бездіяльність, несумлінне ставлення та неналежне виконання своїх обов’язків броварського прокурора. Не знаю, що з цього спрацювало – чи велике небажання дати мені виграти суд, чи перевірка обласної прокуратури, яка якраз проходила протягом лютого 2012 року, але вже 13 лютого 2012 року прокурор Гарник, який до того не вбачав обставин для вжиття заходів прокурорського реагування, виніс протест на рішення по земельним сервітутам. А депутати Броварської міської ради, які ще 4 місяці тому так рішуче ігнорували мої зауваження і застереження, одностайно його задовольнили, скасувавши колись таке «суспільно важливе» і «вкрай необхідне» рішення.

Ця історія вкотре підтверджує те, що перш ніж сказати, що щось неможливо, зробіть все можливе, і може, ви дізнаєтесь, що можливо набагато більше. До чого вас і закликаю.

Ви можете залишити коментар або надіслати trackback з Вашого сайту.

Залиште коментар